Мій маршрут вибору постачальника риби на Благовіщенському
Що я перевіряю на місці, перш ніж додати постачальника в постійний список — зябра, запах, лід, і одне запитання, яке видає нечесного продавця.
Благовіщенський ринок — перше місце, куди я їду, коли шукаю нового постачальника риби. Не тому що там завжди найкраще, а тому що там можна порівняти одразу кілька рядів за півгодини, чого не зробиш, обдзвонюючи оптовиків по телефону.
На що дивлюсь у першу чергу
- Зябра. Яскраво-червоні або рожеві — добре. Сірувато-коричневі — риба лежить довше, ніж кажуть.
- Очі. Прозорі й опуклі. Каламутні й запалі — перша ознака, що партію намагаються «допродати».
- Запах. Свіжа риба пахне морем чи річкою, не «рибою». Різкий аміачний запах — привід одразу йти далі.
- Лід. Риба має лежати в льоду, а не поруч із ним. Різниця в кілька градусів на спекотному ринку вирішує все за пару годин.
Одне запитання, яке я завжди ставлю
«Коли прийшла партія?» Чесний продавець відповідає конкретно — день і приблизно година. Той, хто відповідає розпливчасто або одразу переводить розмову на ціну, як правило, або не знає сам, або не хоче казати.
Це не гарантія на сто відсотків — але за два роки цей маршрут жодного разу не підвів мене з постачальником, якого я потім тримав довше місяця.